«ТАЛАНТАМ ТРЕБА ДОПОМАГАТИ»: ЯК ПРОЙШЛИ СТУДЕНТСЬКІ РОКИ «ДИЗЕЛІВ»

Спеціально до Дня студента актори «Дизель Шоу» поділилися ексклюзивними спогадами зі своїх університетських часів.

Студентські роки потрібні для того, щоб навчитися викручуватися, креативити та знаходити вихід з будь-якої ситуації. У день студента актори «Дизель Шоу» згадали, в які кумедні ситуації потрапляли вони і як із ними справлялися.

Булітко-пристрасний горобчик

Вікторія Булітко в 11 класі готувалася до вступу на машинобудівний факультет. Хоча дівчинка ще зі школи виступала на фестивалях і займалася в народному театрі. Саме на одному з фестивалів голова журі звернув її увагу на театральний факультет:

— Батьки не були проти, а дуже навіть за, тож я вирішила поступати у ЗНУ. Готувалася по повній програмі! На вступних іспитах потрібно було станцювати, і я хотіла виконати щось пристрасне, типу «Кармен». Але моя викладачка, з якої я готувалася, порекомендувала станцювати ніжний танець під пісню Едіт Піаф «Non rien de rien». Я її послухалася й поступила. Хоча майстер, який відібрав мене, розповідав потім, що як би моя викладачка не хотіла, щоб я станцювала маленького горобчика, я все ж таки танцювала Кармен. Та пристрасна жінка всередині мене запалювалася і рвалася назовні. Чому? Не знаю. Думаю, що це частина мого характеру.

Єгор Крутоголов здав іспит за допомогою вірша

Актор навчався на філологічному факультеті. На одному з останніх курсів йому стала у великій пригоді кмітливість:

— З другого курсу ми вчили німецьку мову. Почали з віршів, мені дуже подобалося. А потім, коли ми дійшли до артиклів, я не захотів вивчати мову далі. І ось на четвертому чи п’ятому курсі у мене був іспит з німецької, а в останньому питанні — текст. Потрібно було проаналізувати його та пофілософствувати німецькою у письмовій формі. Природно, я цього зробити не міг. Взяв і написав вірш Генріха Гейне у відповідь. Він не мав ніякого відношення до тексту! Але коли я прийшов дізнаватися оцінки на кафедру, моя робота була прикріплена до стіни. Іржали всі! Зате за винахідливість трійку поставили. Так і здав.

«Талантам треба допомагати, бездарності проб’ються самі!»

Женя Гашенко навчався на економічному факультеті, але вже з першого курсу зрозумів, що вступив не туди. Саме тоді у його житті з’явився театральний гурток, а за ним і КВК:

— Я думав, що з другого курсу почну вчитися, але ми настільки занурилися в КВК, що вчився я для батьків. Хтось із викладачів розумів, хтось, звісно, був проти. Пам’ятаю, як прийшов на іспит з непрофільного предмету, на пари якого не ходив жодного разу! Викладачка була розуміюча, побачивши мене, відразу поставила залік зі словами: «Талантам треба допомагати, бездарності проб’ються самі. Я була на ваших концертах, удачі! П’ятірка». Таке ставлення дуже підтримувало та допомагало.

Маруся Грицук, Євген Нікішин та Євген Сморігін обирали університети незвичайними способами

Актриса та телеведуча Маруся Грицук поділилася спогадом про те, як вона, будучи абітурієнткою, ходила на підготовчі курси у педагогічний інститут і мала намір вступати туди. Однак, потрапивши на день відкритих дверей у БГУ, дівчина поміняла свої плани:

— Коли я побачила на сцені хлопців з команди КВН «Відділ кадрів», на мене просто щось найшло: я повинна бути там! Тому відкинула думки про педагогічний та вступила до БГУ. Незважаючи на вроджену сором’язливість, стала ходити до хлопців на репетиції. І одного разу стала в пригоді! Та й поступово влилася у команду.

Схожа історія трапилася і з Євгеном Нікішиним! Тільки у його виборі фаху визначальною стала… черга:

— Це був 1994-й рік, я закінчував школу та готувався до вступу на фізико-математичний факультет. Але коли я прийшов до приймальної комісії, побачив величезну чергу людей, що подавали туди документи! Я трошки зніяковів і запитав, який конкурс на одне місце. Виявилося, близько 15 осіб! Озирнувся та побачив столик педагогічного факультету, там тривав набір на нову спеціальність – валеологія. Черги не було, тому я віддав документи туди і відучився!

А Євген Сморігін обирав університет за вступними іспитами:

-— Після 11 класу я відкрив брошуру з вузами і дивився тільки графу «Вступні іспити». Побачив класні предмети: білоруську мову і літературу, творчий конкурс. Це була Білоруська державна академія мистецтв, спеціальність — актор оперети. Мені підходило! Я підготував на перед-іспит пісню, байку, а ось вірш не знав, який обрати. І взяв текст однієї з пісень групи «Чайф». Екзаменатор запитав мене, хто автор вірша, я відмахнувся, мовляв, невідомий. «Дивно, не знав, що «Чайф» займаються плагіатом», — почув у відповідь. Однак до основного іспиту мене все одно допустили. Мабуть, я їх підкорив своєю нахабністю!